Зрада, або Як стати володарем /Раїса Іванченко/ (2025)

ПОПЕРЕДНІЙ ПРОДАЖ

Злітає пил зі сторінок, що зберігали століттями тишу. Слова оживають – зливаються в ріку оповіді, що переносить крізь час. Перед очима знову постає прадавня легенда, все оживає ніби це було вчора: про могутнього володаря – його великі перемоги й не менш велику поразку. Про Владу, про Довіру …і про Зраду.

Цю книгу вперше надрукували ще у 1988 році. Тоді її сприймали як сміливий виклик системі: історія, у якій Київ – центр Русі, а не тінь Новгорода. Раїса Іванченко – авторка масштабного циклу історичних романів про Київську Русь. У її творах – не лише епічні легенди Київської Русі, не лише образи князів і богів. Це – боротьба між владою й довірою, між світлом віри й пітьмою зради. Це – піднесення Києва як серця слов’янської державності. Раїса Іванченко – письменниця, історик, що десятиліттями виборювала право показати українське коріння Русі.

“Зрада, або як стати володарем” – оновлене видання легендарного роману про князя Тура, владу, довіру і зраду, про становлення державності та дух Києва. Це історія про боротьбу духу, про те, як народжується держава і як легко втратити все, коли влада стає спокусою. Сторінки, які мовчали, знову оживають – у новому оформленні від видавництва РВВ, із сучасною подачею та збереженим історичним змістом.

Далеко в мріях своїх возносився київський князь Тур, волостель землі Полянської. І боявся своїх мрій, бо розковували вони його зухвалість, а самого тягли за межі усталеного, узвичаєного буття, де ламались старі звичаї і покони землі слов’янської. Зважував, як сусідні великі державці стали сильними. Збагнув: через самовладдя міцними стали. Коли наступили на горло меншим, лукавішим волостелям, що своє честолюбство ставили поряд із державним.

І він, князь Тур, із дому славетних Києвичів, також міцно нині восхопив у свій кулак кормило своєї землі. Тому й вивищився над іншими, підкорив їх своїй владі і своїй волі й силі. Тепер вони гнуть хребти під його важким мечем.

Усі полянські племена тепер були під рукою Тура. А коли б він восхопив самовладдя над усіма племенами слов’янськими? Чи була б його сила меншою, аніж має ромейський імператор чи хозарський каган? Го, перевершила б їхню силу. Зате яка б сила постала отут, на берегах священної слов’янської ріки — ріки великого й могутнього Перуна!..